ДЗЮРИ́ТИ, РЮ́, РИ́Ш,
Дзюри́ти, рю́, ри́ш, гл. Течь тонкой струей. Рудч. Чп. 247. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. Рудч. Чп. 247. Так за шию й дзюрить. О. 1862. VI. 57.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 380.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДЗЮ́РКНУТИ, НУ, НЕШ, →← ДЗЮ́РА, РИ,